Фармацевтична реформа чи її імітація? Хто дійсно отримав вигоду від зниження цін на медикаменти в Україні

На початку 2025 року в Україні уряд оголосив про зниження цін на найбільш затребувані медикаменти. Президент, РНБО та МОЗ обіцяли, що з березня ціни на 100 найменувань ліків знизяться на 30%. Проте на ділі результати виявилися зовсім іншими, і ця ініціатива лише зміцнила позиції великих фармвиробників, а не зробила медицину доступнішою.

5 лютого Президент Володимир Зеленський у своєму зверненні закликав знизити ціни на ліки. Відповіддю стало підписання декларації про підтримку ініціативи між “Аптечною професійною асоціацією України” та МОЗ. Вже 12 лютого РНБО ухвалила рішення про наміри учасників фармацевтичного ринку.

У рішенні зазначено, що з 1 березня 2025 року планується зниження цін на основні лікарські засоби, які користуються великим попитом. Того ж дня Президент підписав відповідний указ.

МОЗ оголосив, що з 1 березня подешевшає 100 найменувань медикаментів, а ще 100 — до кінця місяця.

Хто формує ціну ліків?

Щоб зрозуміти можливість зниження цін, журналісти провели аналіз структури фармринку. З’ясувалося, що 72% ціни визначають виробники, 20% — аптеки, а 8% — дистриб’ютори.

Серед основних виробників — “Фармак”, “Аціно”, “Артеріум”. До війни їхня ринкова вартість перевищувала 1,6 мільярда доларів, і за час війни їх прибутки лише зросли.

Що насправді знизилося в ціні?

Уряд заявив про “зниження цін на 100 ліків”, але потрібно уточнити, що йдеться не про 100 активних речовин або брендів, а про 100 найменувань — різних фасувань і дозування однієї речовини.

На даний момент у списку немає препаратів для лікування онкології, серцево-судинних або інших серйозних захворювань. Наприклад, одна компанія знизила ціну лише на Ібупрофен у фасуванні 50 таблеток, в той час як інші варіанти залишилися без змін.

Фінансові маневри та зростання цін перед “зниженням”

Перед анонсованим зниженням, ціни на “дешевші” ліки різко підвищилися. Наприклад, вартість Ібупрофену почала зростати з жовтня, досягла піку в січні, а після березня повернулася до осіннього рівня. Також подорожчав і Цитрамон.

Отже, фактичне “зниження” — це всього лише повернення до попередньої цінової категорії.

Маркетинг як метод отримання прибутків

Коментарі представниці однієї з великих українських фармкомпаній виявили механізми роботи фармбізнесу. У 2024 році компанія продала:

• 6000 упаковок “Налбуфіну” за рецептами;
• близько 3 мільйонів упаковок загалом;
• препарат зайняв 4-те місце в продажах.

Лобісти аптечного ринку підтвердили, що реалізують “Імустат”, який має застереження з боку ВООЗ. Представниця фармкомпанії зазначила, що за два останні роки ціни на препарати зросли на 120%, з яких лише 30% — це вплив інфляції, а решта — через зростання витрат на маркетинг.

До 23% ціни препарату — це витрати на маркетинг, тобто сума, яку компанії сплачують аптечним мережам за розміщення товарів.

Президент, аптеки та пошук винних

У рамках кампанії зі зниження цін винуватцями вважаються аптеки, які нібито вимагали надмірних виплат за маркетингові послуги. Виробники звернулися до Президента з цими скороченнями.

Проте постає питання: чому зниження торкнулося лише декількох десятків недорогих препаратів, і чому найбільші виробники, попри меморандум, не прагнуть знижувати ціни на весь асортимент?

“Надприбутки” на фоні меморандуму

Після скасування маркетингових угод, одна з компаній знизила ціни лише на 20 позицій, але при цьому продовжує отримувати надприбутки. Постає питання: хто справді виграв від цієї реформи?

Виробники, без сумнівів.

Парламентське лобі: на боці фармвиробників?

Народний депутат Сергій Кузьміних активно підтримує скасування маркетингових послуг, однак вважає, що їх повністю не усунуть, а лише врегулюють. Важливо зазначити, що політик перебуває під слідством у справі про хабар за допомогу в постачанні обладнання в лікарню.

Наслідки: що отримали українці?

Популізм, гучні заяви та відсутність змін в аптечках:

• Ціни знизилися лише на обмежену кількість препаратів;
• Справжнє здешевлення препаратів під великим питанням;
• Виробники зберегли надприбутки;
• Аптеки у сільській місцевості можуть зникнути;
• Фармринок стає більш монополізованим.

Велика ініціатива зі зниження цін на медикаменти виявилася в основному піар-акцією. Справжні вигоди отримали великі гравці на ринку, тоді як українці, особливо у малозабезпечених і віддалених громадах, можуть втратити навіть той мінімальний доступ до ліків, який мали раніше.

Головна проблема полягала в тому, що під яскравими заявами і указами президентів часто ховаються ті ж самі інтереси: прибуток як понад усе.