Контрабанда антрациту: хто отримує прибуток від вугільного експорту з захоплених шахт

Попри санкційні обмеження, антрацит з окупованої Луганщини продовжує знаходити шлях на міжнародні ринки. У цьому процесі задіяні російські компанії-прокладки, кримінальні структури, а також фірми з Туреччини, Чорногорії та Гонконгу. Вся ця операція є лише частиною масштабної тіньової логістики, тісно пов’язаної з оточенням президента Росії. Розслідування Фарватер.Схід надає детальні відомості про те, як антрацит потрапляє в іноземні банки, хто отримує прибутки від контрабанди, та роль Маріупольського порту в цих схемах.

Антрацит з шахт, розташованих на тимчасово окупованих територіях, продовжує свій шлях світовим маршрутом незважаючи на запроваджені обмеження. Основною складовою цієї схеми є російська логістика, що забезпечує перехід грошей з нелегальної торгівлі на законні рахунки в міжнародних банках, охоплюючи країни від Ровеньків до Гонконгу, через Туреччину та Балкани.

Незважаючи на негативний вплив війни, видобуток антрациту триває. Вугілля транспортується до Маріупольського порту, звідки воно відправляється за межі окупованих районів.

Вугілля з Ровеньків до Чорногорії

У квітні було відвантажено понад 1100 тонн антрациту, вартість якого перевищує 6 мільйонів рублів, вивезених Донецькою залізницею. Платіж має здійснити маловідома московська компанія, а кінцевим покупцем виявилася фірма з Чорногорії, з пунктом призначення у Туреччині.

Наші розслідувачі прослідкували подальший рух коштів. Фінансування мав здійснити підозрілий бізнес з назвою “Філіал ТОВ “Аепс Ич Ве Дыш Тиджарет Лимитед Ширкети”, зареєстрований у Москві у 2024 році. Однак у ЄГРЮЛ ця компанія не фігурує за вказаними реквізитами.

Чорногорська фірма-прокладка

Отримувачем антрациту стала ТОВ “Ровеньківська паливно-енергетична компанія “Алмазная”, яка фактично є переробленою українською компанією “Укргарт”, легалізованою у Росії після окупації. Чорногорський покупець — фірма Northwork— виявилась типічною фірмою-прокладкою, зареєстрованою за адресою без активних контактів і порожнім балансом. Проте, за електронною адресою ми знайшли Катерину Писаренко.

Цей email привів до ще однієї компанії — Mir Global&Co, зареєстрованої в той же день і за тією ж адресою, що й Northwork. Формально її очолює турецький громадянин Алі Йилмаз, а Писаренко є заступником.

Жінка — громадянка Росії з Ростова, раніше керувала фірмою “Делфін”, що займатися вугіллям. Структури, пов’язані з Писаренко, демонструють зв’язки російського капіталу через регіональні фірми.

Злочинний зв’язок та директор порту

Одним із важливих осіб у цій схемі є Олег Харламов, аби учасник злочинного угруповання з Ростова, що відомі як “заварські пірати”, які роками спеціалізуються на морських перевезеннях. Його спільник Олександр Солдатов нині є директором Маріупольського порту, через який відправляється вугілля.

Тіньова мережа та кремлівські трейдери

Розслідування вивело на фірму ТОВ “Ніка трейд інвест”, яка почала контролювати основні вантажопотоки через Маріуполь після приходу Солдатова. Незважаючи на невеликий капітал, вона швидко стала потужним гравцем у регіоні.

Існують припущення, що ця компанія має зв’язки з представниками Міноборони Росії, тоді як одним із її партнерів є Green Rabbit Ltd з Гонконгу, яку до недавнього часу очолював Муслім Темеркаєв, відомий радник родини Кабаєвих.

Хоча Темеркаєв заперечує свою участь у бізнесі, документи свідчать про його зв’язки з вугіллям, підкреслюючи, що за нелегальними схемами стоять не лише бізнес-інтереси, а й структура, близька до вищого політичного керівництва Росії.

Незаконний обіг вугілля попри санкції

Тіньовий обіг вугілля з окупованої Луганщини продовжується попри санкції. У схемах беруть участь фіктивні компанії, недійсні агенти та інші підроблені структури. Все це діє з прикриттям російських чиновників та кримінальних елементів.

Основні доходи йдуть не на відновлення територій чи зарплати шахтарям, а в кишені наближених до Кремля. Це свідчить про те, що співпраця з міжнародними санкціями без ефективного контролю є лише формальністю.