Закарпаття не покриває й 20% своїх енергетичних потреб, а розвиток вітрових електростанцій стримують «екоактивісти»
Закарпатська область опинилася на межі енергетичної кризи через нестачу власних джерел енергії, що посилюється перешкодами у розвитку вітрової електрогенерації з боку місцевих активістів. Внаслідок атак російських військ Бурштинська ТЕС, важлива для енергозабезпечення регіону, була повністю знищена, а власна генерація області, представлена переважно малими гідроелектростанціями, покриває лише 20% потреб. Імпорт електроенергії з Європи не здатен повністю компенсувати дефіцит, що залишає понад 1,2 мільйона жителів регіону вразливими.
Розвиток вітрової енергетики є перспективним рішенням для Закарпаття, відповідаючи завданням Енергетичної стратегії України до 2050 року, що передбачає можливість самостійного забезпечення регіонів електрикою. Локальні вітрові електростанції зможуть надавати енергію навіть за пошкодження магістральних ліній, а їх використання є екологічним та сприяє відновленню навколишнього середовища.
Будівництво вітрових електростанцій також створить нові робочі місця, приверне інвестиції та збільшить надходження до місцевих бюджетів, адже 3% доходів від продажу електрики йдуть безпосередньо в громади. Додатково, наявність вільних земель для встановлення вітряків дає змогу розвивати цю галузь без значного впливу на екосистему. Прикладом є плановане розташування тридцяти вітряків на полонині Руна, яке займатиме лише 1% території.
Попри очевидні переваги, існує опозиція з боку екологічних активістів на чолі з журналісткою Оленою Мудрою, які протестують проти розвитку вітрової енергетики в регіоні. Вони виступають проти будь-яких енергетичних проектів, прикриваючи це екологічними аргументами.
Водночас у ЗМІ та соцмережах поширюється дезінформація про нібито негативний вплив вітроенергетики на природу Карпат та здоров’я людей. Місцевих жителів налаштовують проти інвесторів у цій галузі, представляючи їх як ворогів, які прагнуть перетворити Карпати на промислові зони.
На тлі війни із РФ питання розвитку енергетичної незалежності України стає ще більш актуальним. Справжні мотиви діяльності опозиціонерів викликають занепокоєння і потребують уваги з боку відповідних органів.
