Виплати при звільненні: хто має право їх отримати
Вихідна допомога є важливою гарантією з боку держави, яка передбачає фінансову підтримку для працівників у випадках, визначених законодавством, колективними договорами або за угодою сторін. Деталі цієї норми містяться у статті 44 Кодексу законів про працю України.
Ця допомога виплачується тим, хто підлягає звільненню за ініціативою роботодавця, наприклад, під час скорочення штату, недостатньої кваліфікації на займаній посаді, а також у випадках, коли неможливо забезпечити роботу відповідно до трудового договору. Це може також включати ситуації, коли обладнання було втрачено внаслідок військових дій. У всіх цих випадках роботодавець зобов’язаний здійснити виплату вихідної допомоги. Розмір цієї виплати визначається умовами колективного договору, проте він не може бути меншим за середню місячну заробітну плату.
Які виплати має отримати працівник під час звільнення
При звільненні працівник має отримати:
- заробітну плату за виконану роботу;
- вихідну допомогу (якщо це передбачено законом);
- компенсацію за невикористані дні відпустки;
- інші додаткові виплати, якщо такі передбачені договором.
Заробітна плата виплачується пропорційно до фактично відпрацьованого часу до дати звільнення. Вихідна допомога може бути надана також працівникам, які вирішили звільнитися самостійно. Ця фінансова допомога розрахована на період пошуку нової роботи і не пов’язана з якістю або обсягом інформації про виконання обов’язків.
У деяких випадках вихідна допомога також може виплачуватися за власним бажанням працівника, якщо було порушено умови трудового договору або законодавство. У разі звільнення за угодою сторін виплата вихідної допомоги не є обов’язковою, але її можна включити до умов договору за обопільною згодою.
Розмір вихідної допомоги:
- При звільненні з причин, зазначених у статті 36 КЗпП, — не менше одного середнього місячного доходу.
- Якщо звільнення відбулося через призов на військову або альтернативну службу — не менше двох мінімальних зарплат.
- У ситуаціях, коли було порушено трудове законодавство або умови трудового договору, сума виплати не може бути меншою за три середні місячні зарплати.
- При звільненні на інших підставах — не менше шести середніх місячних заробітків.
Також враховуються компенсації за використання відпусток: щорічні основні, додаткові та спеціальні відпустки.
Що робити, якщо виплати затримуються
Якщо виплата не надана у день звільнення, і між роботодавцем та працівником немає суперечок щодо суми, керівник зобов’язаний виплатити працівнику середню заробітну плату за весь період затримки — до фактичного розрахунку, проте не більше ніж за шість місяців (пункт 117 КЗпП України).
Виплати зазвичай здійснюються за місцем роботи. У випадку, якщо працівник знаходиться за кордоном або не може особисто бути присутнім, можливе проведення оплати через банківський або поштовий переказ на вказаний рахунок або адресу. Усі витрати, пов’язані з переказом, оплачуються роботодавцем (за письмовою згодою працівника). Про всі нарахування потрібно письмово повідомити працівника до виплати.
