Чому в українських школах переважає беззаконня: вчитель як цап-відбувайло

У Шаргороді сталася жахлива подія, що привела до підозри вчителя у вбивстві двох учнів. Цей випадок не тільки потряс суспільство, але й став приводом для глибоких роздумів стосовно української освітньої системи. Освітній аналітик Ігор Лікарчук звернув увагу на те, що у школах склалася культура безкарності, в якій педагоги виявляються беззахисними перед agresively настроєними учнями.

Лікарчук підкреслює, що в Україні на сьогоднішній день не існує ефективних механізмів для реагування на деструктивну поведінку дітей. Педагоги володіють лише обмеженими інструментами, такими як «педагогічна бесіда» або консультація з психологом. Директори шкіл не мають права відсторонювати учнів від навчання або виключати їх, а будь-яка спроба вплинути на ситуацію може розглядатися як порушення «права на освіту».

Учні швидко усвідомлюють, що їх не покарають, і максимумом можуть бути батьківські збори. Проте багато дорослих стають на захист своїх дітей, навіть якщо їхня поведінка є явно агресивною. Поліція та інші служби рідко втручаються, що призводить до безвихідної ситуації. Лікарчук зазначає, що в українських школах утвердилася атмосфера, в якій правила диктують ті, хто веде себе найбільш агресивно або має «сильних батьків».

В таких умовах потерпають як учні, так і вчителі. Право однієї дитини на освіту часто порушує право інших на безпечне навчальне середовище.

Експерт також акцентує увагу на неправильному підході, коли вчителів намагаються перетворити на друзів чи сервіс для учнів. Він критикує практику, коли вчителі у своїй поведінці намагаються виправдати цю концепцію, наприклад, на шкільних заходах, де педагоги намагаються розважити учнів.

З метою покращення ситуації Лікарчук вважає, що необхідні комплексні зміни. По-перше, школам слід надати законодавче право застосовувати санкції до учнів і їхніх батьків, включаючи відсторонення від занять або штрафи. По-друге, необхідно підвищити авторитет учителя через конкретні законодавчі норми. І зрештою, суспільство повинно припинити сприймати школу просто як розважальний заклад і повернути їй справжню роль навчального та виховного закладу.